ГРОШОВІ БУЛЬБАШКИ: ВПЛИВ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА УКРАЇНУ

Katerina Malygina
First published at «Ukraine-Analysen №46» on October 28th 2008

http://www.laender-analysen.de/ukraine/pdf/UkraineAnalysen46.pdf

Донедавна українська політична еліта була сповнена надій, що світова фінансова криза країни не торкнеться. Це аргументувалося тим, що Україна не інтегрована у світовий фінансовий простір, як інші країни, оскільки її фондовий ринок не досить розвинений і його падіння не вплине на економіку країни.

Проте, ще в травні впливове рейтингове агенство Fitch, проаналізувавши 73 країни, поставило Україну на друге місце серед держав з найбільшим ризиком макроекономічної нестабільності. А ще в червні Всесвітній Банк вніс Україну у своїй доповіді «Фінансування Глобального Розвитку 2008» разом з Росією й Казахстаном у список країн, які ризикують більше всіх постраждати від світової фінансової кризи. Тенденції, які ми спостерігаємо з осені цього року, цілком підтверджують ці невтішні прогнози. Як таке могло статися, адже ще на початку року ріст ВВП очікувався на рівні 6-6,5%?

«ГРОШОВА ГОЛКА»
Власне вплив світових фінансових турбуленцій Україна почала відчувати ще в другій половині 2007 року. Але тоді їхній вплив не був негативним. У результаті іпотечної кризи в США американські та європейські фондові ринки падали впродовж липня-вересня. Однак, український фондовий ринок зазнав лише незначного падіння.

Фінансова криза не тільки не віджахнула іноземних інвесторів, але зробила український ринок більш привабливим для інвестицій у порівнянні з розвиненими країнами. В Україну хлинув потік спекулятивного капіталу. Український індекс ПФТС продовжував зростати до кінця року й досяг свого максимуму 15 січня в 1208 пунктів. Це дозволило вивести обсяг портфельних інвестицій в 2007 році на рівень у $5,7 млрд.

В Україну зненацька прийшли великі гроші: у другому півріччі 2007 року країна залучила в півтора раза більше прямих іноземних інвестицій (ПІІ), ніж у першому ($5,57 млрд. у порівнянні з $3,6 млрд.). Для порівняння обсяг ПІІ за весь 2006 рік склав $5,7 млрд.. За підсумками 2007 року Україна ввійшла в десятку найбільших одержувачів ПІІ. Звичайно, у порівнянні з лідерами Китаєм ($84 млрд.) і Росією ($22 млрд.) обсяги українських ПІІ здаються незначними, але для України майже $10 млрд. (близько 14% від ВВП) – це досить багато. Таких грошових надходжень не очікував навіть уряд. Наприкінці року він двічі змінював прогнози номінального ВВП – у вересні з 594 млрд. грн до 679 млрд. грн і в листопаді до 708,3 млрд. грн.

На початку 2008 року, разом з обвалом світових фондових ринків став падати й український індекс ПФТС. Його падіння було одним з найбільних у світі – майже на 80%. Відтік короткострокового капіталу не став серйозною загрозою для економіки країни, тому що дірку в платіжному балансі за перше півріччя 2008 року вдалося залатати істотним нарощуванням експорту, чому сприяв світовий рост попиту на сировинні ресурси. Так, світові ціни на сталь – основну статтю українського експорту – зросли з $210 за тонну на початку року до $296 у липні. Доходи від експорту в другому кварталі 2008 р. у порівнянні з першим зросли на $5 млрд. – тобто якраз на суму відсутніх портфельних інвестицій.

У результаті всіх перерахованих вище процесів Україна була практично «підсаджена на грошову голку». З одного боку, виторг від експорту за січень-серпень 2008 р. склав рекордні $47 млрд. (за аналогічний період в 2007 р. – $31,5 млрд.). З іншого боку, продовжилося стрімке зростання ПІІ – $8 млрд. за січень-серпень 2008 р. При цьому, більша частина цих грошей (47,3%) вкладалася у фінансовий і банківський сектори, які активно розвивалися й обіцяли надприбутки.

Економіка країни виявилася ще не готовою до таких потужних грошових вливань, що призвело до невідповідності між попитом та пропозицією всередині країни й розкручуванню інфляційної спіралі. За даними Держкомстату, у травні рівень інфляції в Україні був найвищим серед країн СНД – 31%. Дії НБУ з обмеження грошової маси мали наслідком зменшення ліквідності комерційних банків і подорожчання кредитів.
Водночас збільшилися бюджетні соціальні виплати й компенсації втрачених заощаджень громадян, що зменшувало фінансові ресурси економіки країни й збільшувало споживчі настрої серед населення. Видатки населення за І півріччя 2008 року в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року виросли на 41%.

Ріст споживчих настроїв задовольнявся різким ростом імпорту, чому сприяла девальвація долара стосовно гривні в другому кварталі 2008 року. 22 травня Національний банк України (НБУ) зміцнив гривню, встановивши офіційний курс 4,85 грн/$. Однак, незважаючи на всі дії НБУ й уряду дефіциту торгового балансу в першому півріччі 2008 р. уникнути не вдалося, він досяг $8 млрд.

Таким чином, Україна не зуміла впоратися з величезними обсягами грошей, що прийшли в економіку країни за останній рік. Українська політична еліта перебувала в стані ейфорії й продовжувала роздавати соціальні виплати. Гроші пішли не на модернізацію економіки, а на «проїдання» і кредитування імпорту. Зміна ж зовнішніх обставин у вересні цього року серйозно збільшила ризик дефолту в Україні.

«ГРОШОВА БУЛЬБАШКА»
Уразливість української економіки сьогодні обумовлена високими обсягами зовнішнього боргу, слабостями фінансової системи, залежністю від припливу іноземного капіталу й твердою прив’язкою гривні до долара.

Небезпечних розмірів досягла зовнішня заборгованість України, яка всього за рік виросла на $35 млрд. З $100 млрд. зовнішнього боргу на сьогоднішній день $30 млрд. повинні бути виплачені впродовж 2008-2009 років. Колишні плани рефінансувати короткострокові борги довгостроковими стали практично не здійсненні, оскільки світові проблеми з ліквідністю суттєво обмежують доступ українських банків до зовнішніх кредитів. Fitch Ratings вже заявило про подвійне скорочення світових темпів росту кредитування (з 16% в 2007 р. до 7%). До того ж, час «дешевих кредитів» минув. Зниження рейтингів України кількома ведучими рейтинговими агенствами (25 вересня Fitch, 21 жовтня Moody’s, 24 жовтня Standard & Poor’s) означає, що відсотки, під якими будуть видаватися позики українським банкам, суттєво зростуть. Таким чином, навіть якщо Україна візьме кредити, за них доведеться дорого сплачувати в майбутньому, а це автоматично продовжує смугу кризи для економіки України в цілому. На внутрішні джерела фінансування також не варто розраховувати, тому що довіра до банків з боку населення після накладення НБУ мораторію на дострокове зняття депозитів похитнулося. Недарма, було ухвалене рішення поповнити Фонд гарантування внесків фізичних осіб на 1 млрд грн у вигляді кредиту й підняти суму відшкодування депозитів громадянам з 50 тис грн до 100 тис грн. Але не варто розраховувати, що ці дії повернуть довіру до банків в умовах глобальної фінансової кризи.

Погашення боргу за рахунок валютних резервів НБУ теж проблематично. Резерви тануть на очах. Тільки за жовтень вони скоротилися на $3 млрд. до $34,6 млрд (для порівняння у вересні вони зменшилися на $534 млн. грн). Більша частина валютних резервів пішла в жовтні на підтримку курсу гривні. Можна припустити, що й надалі істотні видатки НБУ будуть пов’язані з антидевальваційними заходами.

Ситуація в банківському секторі ускладнюється ще тим, що майже 52% загальних кредитів і 60% роздрібних кредитів складають кредити в іноземній валюті. Останні, з одного боку, не забезпечені адекватними доходами позичальників. З іншого боку, збереження високих темпів інфляції й девальвація гривні будуть мати негативний вплив на спроможність населення виплачувати свої боргові зобов’язання. У результаті якість активів банків істотно падає. Щоб уникнути такої ситуації, НБУ вирішив заборонити банкам кредитувати населення в іноземній валюті й збільшувати кредитні портфелі.

На фоні обмеженої ліквідності також буде рости дефіцит платіжного балансу. В умовах, коли світова фінансова криза загрожує перейти в економічну, природно очікувати суттєвого вповільнення приросту іноземних інвестицій. До того ж, довіра іноземних інвесторів була підірвана численним падінням рейтингів.

Високий попит на сировинні ресурси теж виявився короткочасним. Відсутність попиту на світових ринках позначилася зниженням валютних надходжень в країну від експорту продукції. Всі металургійні підприємства України скоротили у жовтні своє виробництво в порівнянні з липнем на 67 %. Через відсутність замовлень в Україні на сьогодні з 36 працюючих домен зупинені 17.

Як це не парадоксально, але одним з головних джерел прибутків у бюджет в цьому році стала Державна митна служба: річний план був перевиконаний вже за 9 місяців, а митні збори досягли 75,6 млрд грн (для порівняння обсяг перерахувань Держмитслужби в 2006 – 37,8 млрд. грн, в 2007 – 54,1 млрд грн). Однак, доходи від мита стали знижуватися, оскільки вже в жовтні зменшився приблизно на 50% імпорт.

Реальним джерелом коштів могла б стати приватизація. Незважаючи на те, що план приватизації цього року був виконаний тільки на 4%, за розрахунками уряду вже зараз можна було б оперативно виручити 2 млрд грн в результаті продажу обленерго. Однак експерти заперечують, в період фінансової кризи, коли активи дешевшають, держава не повинна нічого приватизувати.

Таким чином, ресурсно-фінансова база економіки зменшується. У цьому році Україна була залежна від великих грошових надходжень. Однак колишні фінансові джерела на сьогоднішній день істотно поменшали. Не дивно, що зараз шукаються будь-які шляхи залучення коштів в Україну й поповнення бюджету, такі як, наприклад, кредит МВФ. Очевидно, Україні дійсно загрожує серйозна фінансова й економічна криза.

Ukraine asks for IMF help

David Marples

The Ukrainian Parliament has agreed terms with the IMF for a loan of $16.5 billion to help the country through the present economic recession. However, the bill approving the loan has yet to pass through Parliament despite an overwhelming vote in favor of 248-2 and the country is still stuck in a seemingly endless constitutional crisis.

The impasse is the result of a personal conflict between the two key figures of the 2004 Orange Revolution: President Viktor Yushchenko and Prime Minister Yulia Tymoshenko. Following the abandonment of the Orange coalition by his Our Ukraine party and its ally People’s Self-Defense, Yushchenko called for new pre-term parliamentary elections. Tymoshenko, backed by the Regions Party as well as her eponymous bloc, refused to accept that decision, arguing that it was criminal to take on the expenses of a third election in three years simply to satisfy the whims of the president.

Yushchenko, whose popular standing has reportedly reached an all-time low of 4-5% in Ukraine, believes that his Prime Minister acted treacherously by declining to back his overt support for Georgia following that country’s attack on South Ossetia and Russia’s overwhelming response in September. He is incensed that she held talks with Russian Prime Minister Vladimir Putin, and also collaborated with Regions’ leader Viktor Yanukovych to push through a parliamentary bill intended to reduce the power of the president to that of a symbolic figure.

These events coincided with the impact of the economic crisis, which has affected Ukraine in a number of ways. Imports have increased while valuable exports have declined with Ukraine’s aged steel industry an early victim. With demands for steel falling dramatically, mass layoffs are anticipated. Inflation in Ukraine is the highest in Europe. Several banks are not expected to survive the crisis, while those that will have in some cases frozen the savings of pensioners who make up nearly one-third of the Ukrainian population.

Ukraine’s currency, the hryvnia, has plunged against the dollar from around 5 to 7.2 last Wednesday. It has recovered slightly as the Bank of Ukraine has sold some $3 billion of its reserves to back the hryvnia. That policy cannot continue indefinitely. Ukraine’s total reserves are estimated at only $38 billion though the IMF loan will presumably provide some back-up. The country’s impressive growth rates of the past are also expected to decline from the 2008 total of 6% to around 2.9% in 2009.

As in other countries badly affected by the world recession, consumer lending is likely to be cut back, particularly in view of the sort of stringent terms expected from the IMF as a condition for providing the loan. Ukraine is billions of dollars in debt and costs of repayment have naturally soared with the fall of the domestic currency.

Fuel is an increasing problem. Utility bills are expected to rise by about one-third on 1 December, and Ukraine still does not know how much it will be paying for Russian gas next year. One thing is certain: that particular bill is likely to rise steeply given the political differences between the Yushchenko administration and its counterpart in Moscow. Gazprom has traditionally lowered the tariff for its friends and partners and raised those for those states that have been obstructive in their relations with Russia.

Politicians have been searching for suitable scapegoats for the dark economic news. Tymoshenko has focused on the 69-year-old Bank of Ukraine chairman Volodymyr Stelmakh, demanding his resignation. However, he can hardly be blamed for the political side of the crisis, which owes much more to disputes between the two ostensible democratic leaders, Yushchenko and Tymoshenko herself.

Tymoshenko briefly dallied with the notion of forming a working alliance with the large Regions Party—Yushchenko has also negotiated with Yanukovych in the past, appointing him Prime Minister from August 2006 to December 2007. A large majority coalition in parliament would be one way to approach economic problems.

However, neither of the two democrats seems able to overcome basic character flaws that undermine their role as statespersons. Yushchenko lacks communication skills and does not provide the impression generally of an effective leader. His integrity and sincerity seem clear, but he appears indecisive and bumbling. He has not delivered on his 2004 election promises to take Ukraine into Europe and now even the Membership Action Plan for Ukraine’s entry to NATO seems unlikely to bear fruit at the next meeting of the alliance in December, despite strong support from the United States.

Tymoshenko is talented and glamorous but completely unable to conceal a lust for power that seems to dominate her political activities. True, she is the only leader with national support. But most of her actions seem driven by her personal ambition: either to be president after 2010 or to remain Prime Minister in a much empowered parliament.

Ukraine very much resembles Russia in the early 1990s with no solution yet in sight for the constitutional crisis and excessive government spending that could presage economic collapse if it continues at the present rate. Unlike in Russia its problems will likely not be resolved by violence, but they do need to be addressed promptly and that will mean putting a stop to the interminable political bickering, fist fights in parliament, and destructive conflicts between leaders who put their own desires before those of their country.

An earlier version of this article appeared in the EDMONTON JOURNAL on 3 November 2008..